Минулого тижня під час навчального туру H2-diplo – Decarbonization Diplomacy у Німеччині генеральний директор «Водень України» Ярослав Криль відвідав thyssenkrupp Uhde у Дортмунді – компанію, яка відіграла історичну роль у розвитку світової аміачної та хімічної промисловості.

Особливо цікавим сьогодні є те, як традиційні промислові гравці готуються до наступного етапу трансформації: переходу від традиційного виробництва аміаку до «зеленого аміаку» на основі відновлюваного водню.

Ця трансформація має стратегічне значення, адже аміак стає одним із ключових елементів, що поєднує водневу економіку, промисловість, сільське господарство та глобальну торгівлю.

На відміну від самого водню, аміак уже має сформовану міжнародну логістичну систему:
▪ портові термінали
▪ інфраструктуру зберігання
▪ морські перевезення
▪ глобальні торговельні мережі

Це створює значну перевагу для масштабування майбутніх низьковуглецевих ланцюгів створення вартості.

Україна вже має сильну експертизу у виробництві аміаку та добрив, розвинену промислову інфраструктуру, доступ до морської логістики та значний потенціал відновлюваної енергетики. У поєднанні зі зростаючим європейським попитом на низьковуглецеві молекули це формує реалістичну основу для майбутніх проєктів «зеленого аміаку».

Одним із важливих висновків дискусій у Німеччині стало те, що перехід не починається «з нуля». У багатьох випадках промислова база, інфраструктура та ринкові механізми вже існують — головне завдання полягає в їх адаптації до декарбонізованої моделі.

Тому водень і «зелений аміак» стають не лише кліматичними рішеннями, а й частиною майбутньої промислової конкурентоспроможності та міжнародної енергетичної співпраці.