Іноді майбутнє водню можна побачити не у самій водневій інфраструктурі, а в чомусь набагато більш звичному – у добривах.

Під час візиту на підприємство Yara у Ростоку в межах навчального туру H2-diplo – Decarbonization Diplomacy особливо чітко стало зрозуміло: аміак знаходиться в центрі взаємозв’язку між енергетикою, промисловістю, сільським господарством та продовольчою безпекою.

Те, що виглядає як звичайний продукт для виробництва добрив, насправді залежить від надзвичайно складного глобального ланцюга створення вартості – від імпорту аміаку та портової логістики до хімічного виробництва та промислових енергетичних систем.

Але сектор стрімко змінюється. Перехід від традиційного аміаку до «зеленого аміаку», виробленого з використанням відновлюваного водню, вже давно перестав бути лише теоретичною концепцією. Сьогодні це стає частиною промислового планування, обговорень щодо ланцюгів постачання та довгострокових стратегій конкурентоспроможності в Європі та за її межами.

Для України це створює одночасно і виклик, і значну можливість. Україна має потужну промислову та аграрну базу, значний потенціал відновлюваної енергетики, а також наявну інфраструктуру для виробництва аміаку та добрив. Водночас майбутній доступ до європейських ринків дедалі більше залежатиме від рівня декарбонізації та відповідності таким механізмам, як CBAM.

Саме тому «Водень України» вже працює над практичними шляхами впровадження виробництва відновлюваного водню та «зеленого» аміаку, інтегрованого з відновлюваною енергетикою.

Майбутня воднева економіка — це не лише про енергетичний перехід. Це також про промислову стійкість, продовольчі системи, стратегічну конкурентоспроможність та забезпечення ролі України в майбутніх європейських ланцюгах створення вартості.